Креничі розташовані у долині між високими пагорбами Київського плато. Місцевість тут дуже схожа на гірську: вузькі, серпантином покручені шляхи, глибокі яри і невеликі сільські хати, що притулились прямо під зарослими лісом та чагарником пагорбами. Село отримало свою назву завдяки численним джерелам, що витікають з-під пагорбів – криницям (креницям). Заснували Креничі у XVI столітті (найстарша згадка 1586 р.), а у 1761 році ігуменя Богословського дівочого монастиря Ксанфія Протанська збудувала тут дерев’яну церкву Покрови Богородиці. Будівля ззовні здається дуже простою: горизонтальна шалівка, три невеликих зруби, вкриті двосхилим дахом з однією маленькою банею. Але її архітектурне коріння сягає найдавніших зразків українського дерев’яного зодчества – часів Русі, принаймні так про це пишуть дослідники. Архаїзм (в хорошому розумінні) пронизує не лише церкву, а й дзвіницю, що гармонійно доповнює архітектурний ансамбль. Хоча дзвіниця була зведенена через 90 років після будівництва церкви.
У дзвіниці зберігся старовинний дзвін і написи (дати), які вказують на поточні ремонти та на майстрів, які їх робили. Але повернемося до церкви. На нашу думку тип храму, все таки, не клітський, а все таки козацький із деякими ознаками клітського. Типова клітська церква, яких немало збереглося на росії, є фактично великою ізбою, або кількома ізбами зліпленими докупи, із чітко двосхилим дахом та фронтонами. Церква у Креничах ніяка не ізба, адже має похилі, а не прямі стіни. Зруби не мають такого чіткого поділу, як у клітських храмів, а дах не має фронтонів і закінчується схилами на чотирьох кінцях. Вкраплення клітських форм полягає у відсутності купола і присутності рівної дерев’яної стелі, нетипової для козацьких храмів. В цілому ж, ми відносимо церкву Різдва Богородиці до козацьких церков за стилем і фомами, але без бань.
В 30-ті роки російські окупанти відкрили у приміщенні церкви клуб. Німецькі окупанти відновили церкву, але вже у 60-ті роки будівля використовувалася колгоспом для вирощування тутового шовкопряда.
Відновлення храму почалося у 1989 році. До перекриття його даху доклав рук сам Філарет, але якою була первісна баня – так ніхто і не знає.
Від 19 століття дах церкви був перекритий металом, але раніше, можна припустити, що його вкривав гонт, і якби його відновити зараз – церква перетворилася б на неймовірний туристичний магніт. Хоча вона виглядає дуже колоритно і цікаво, як ззовні, так і всередині. Має свою святиню – ікону Креницької Божої Матері.
