Ось що пише про церкву Різдва Богородиці путівник: Дванадцять маршрутів Київщиною. – К.: Грані-Т, 2008. Автори: Роман Маленков та Олег Година.
“Поряд із Шандрою розташоване село Тулинці. Тут на зарослому чагарниками та деревами, обплетеному серпантином стежок пагорбі стоїть церква Різдва Богородиці – пам’ятка архітектури національного значення. Цей унікальний трьохбанний храм з дзвіницею склали з дубових колод у 1779 році. Поряд з ним починаєш сумніватися в тому, що час йде лише вперед. Дивлячись на обвітрену, розкреслену щілинами темну шалівку тулинської церкви, на похилені стіни її зрубів та на восьмигранні бані, можна дещо втратити відчуття реальності та уявно перенестись років на двісті назад.”
Дерев’яна на кам’яному фундаменті тризрубна з двоярусною (восьмерик на четверику) дзвіницею і прибудовою триглава. Зруби своєрідної форми (квадрат зі зрізаними кутами) перекриті увінчаними главками восьмигранними куполами. Їхня багатогранність створює стрункість пропорцій, підкреслює пластичність об’ємів, підсилює світлотіньовий ефект. Стіни церкви ошалені вертикально, дзвіниці – горизонтально. Збереглися тематичні розписи XIX ст. в овальних медальйонах.
Будівля є цікавою пам’яткою української дерев’яної архітектури XVIII ст.
[Памятники градостроительства и архитектуры УССР. – К.: Будівельник, 1983 г., т. 1, с. 136 – 137]
Церква Різдва Богородиці є пам’яткою архітектури національного значення. На думку більшості фахівців Тулинська церква є одним з найкращих зразків дерев’яного зодчества Правобережної України.
Перша документально підтверджена церква у Тулинцях була зведена у 1740 році – так стверджує Лаврентій Похилевич у своїй відомій праці «Сказания о населенных местностях Киевской губернии». Там же зазначено, що за словами місцевих старожилів у Тулинцях була церква і до Руїни, і після, відповідно перший храм у селі, можливо, звели у першій половині XVII століття.
Церква 1740 року була освячена на честь Різдва Богородиці, але була вона невелика й не кшталтна (так писав Похилевич – зразкова), тому у 1779 році її розібрали, й на старому місці, із колод старої, з використанням нових дубових колод, заклали нову. Освятили храм у лютому 1784 року. Він був вкритий, найвірогідніше, дубовим гонтом, а стіни обшиті вертикальною шалівкою.
У 1894 році до церкви прибудували, інорідну для козацької архітектури, єпархіальну дзвіницю із шатровим верхом, укритим бляхою.
Слід зазначити, що у часи Речі Посполитої, церква Різдва Богородиці кілька раз змінювала конфесію із православ’я на греко-католицтво і навпаки. Останнім священиком до 1917 року у церкві був Антоній Колосов. У 1931 році російські окупанти закрили і розграбували храм. Тут була колгоспна комора, а потім пустка.
Німецькі окупанти церкву знову відкрили й вона діяла до середини 50-х років. Потім її знову закрили, знову вона була складом. Збереглися фотографії 1985 року, коли храм був у дуже аварійному стані. Ремонт будівлі, як складського приміщення, відбувся у 1987 році, а богослужіння повернулося вже у 1990-х.
Остання реставрація відбулася у 2017-2018 роках, тоді було замінено трухлі дошки шалівки, на нові.
